ПОГОРО́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до погороди́ти 1, 2. З боків погороджені високі острішки, а над ними здіймається хмарою зелення (Вас., І, 1959, 270).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 721.