ПОГРА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. перех. і неперех., на чому — що. Грати (див. гра́ти2 1) якийсь час. [Антей:] І ми ще маємо радіти з того, що нам дозволять у гучних палатах на лірі заграбованій [загарбаній] пограти? (Л. Укр., III, 1952, 439); Він добрий, Влас Григорович, він дасть скрипку додому пограти (Донч., VI, 1957, 113).
2. неперех., у що — чого і без додатка. Брати якийсь час участь у якій-небудь грі. — Пішла б, доцю, на вулицю: бач, тепер весна, вона раз красна. Пограла б з подруженьками у хрещика (Кв.-Осн., II, 1956, 27); Бронко став.. заходити сюди [в читальню «Просвіти»] пограти в шахи значно пізніше (Вільде, Сестри.., 1958, 377); // перен. Ставитися якийсь час до кого-, чого-небудь легковажно, несерйозно. [Чопорій:] Не схоче [віддати дочку] Трохим тепер, то заберу в нього грунт.. Хай лиш Трохим пограє зо мною (Кроп., V, 1959, 134).
3. неперех., перен. Рухати чим-небудь якийсь час. Кортіло заліпити товстунові в мордяку, але він стримався, тільки зблід, пограв жовнами (Загреб., Шепіт, 1966, 188); Пограти бровами.
4. неперех., перен. Перебувати в русі якийсь час.
◊ Погра́ти коне́м (кі́ньми, на коні́, на ко́нях) — гарцювати на коні якийсь час. — Я вам казав, що пограю сьогодні конем по полю (П. Куліш, Вибр., 1969, 135).
5. неперех., перен. Іскритися, пінитися, шумувати якийсь час (про вино, шипучі напої і т. ін.).
6. перех. і без додатка. Виступати на сцені якийсь час.
◊ Погра́ти коме́дію — грати комедію якийсь час (див. гра́ти2). Йому треба було тільки трохи пограть комедію, частіше ходити до ректорового товариша і вдавать з себе жениха його старшої дочки (Н.-Лев., І, 1956, 368).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 722.