ПОГРЕ́БИ́ЦЯ, і, ж. 1. Те саме, що погрібни́к. Ближче до будинку стояв погріб з погребицею, а над ним повітка (Панч, Гомон. Україна, 1954, 82).
2. Те саме, що льох 1. — Розкажу я все до крихтоньки Завтра матері твоїй.. Ох, просидиш ти в погребиці Вкупі з жабами весь день (Олесь, Вибр., 1958, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 723.