ПОГУБИ́ТИСЯ, гу́биться; мн. погу́бляться; док. Загубитися, зникнути (про все або багато чого-небудь). Погубилися підкови, верхівець упав з сідла (Рудь, Дон. зорі, 1958, 97); Зітхнув [Петро] і почав у думці робити незакінчену дома задачу.. Нитки задачі поплуталися, погубились… (Вас., II, 1959, 117); * Образно. Поодинокі хмари, що погубилися на синім небозводі, були темної барви (Коб., Вибр., 1949, 316).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 726.