ПОГУСТІ́ТИ, і́є. Док. до густі́ти. Мар’яна прямує до лісу. Він за якихось два дні погустів і колише перед нею зелений дощ бруньок (Стельмах, II, 1962, 302).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 729.