ПОДА́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до подава́ти1. Вона попивала жадібно подаваний їй розігріваючий напиток [напій] (Коб., Вибр., 1949, 342); Дивуйтеся, парубки, Запорозькі козаки. Ой дивуйтесь, лицяйтеся, А з іншими вінчайтеся, Подавані рушники… (Шевч., II, 1963, 59); Одні бригади кріпили дерев’яні стовпи, інші обшивали їх трійчатим рядом дощок, ще інші завантажували їх камінням, подаваним з кар’єрів (Коцюба, Нові береги, 1959, 372); // пода́вано, безос. присудк. сл. У іншого ще, може, й худобі не подавано — дарма. Гукнув у хату, щоб там у ясла вкинули, а сам.. виряджався на вивідки (Головко, II, 1957, 318); Подавано вина фрязькі [заморські] й меди настояні, а з наїдків були гуси, поросята печені (Загреб., Диво, 1968, 407).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 729.