ПОДБА́ТИ, а́ю, а́єш. Док. до дба́ти (у 1, 3 знач.). Подбай живим про те, щоб було чим добрим тебе мертвого спом’янути! (Укр.. присл.., 1955, 259); Ви також повинні подбати кождий за себе (Фр., III, 1950, 189); А дочки, які, здається, мусили б найперше про нього подбати, ніби й не помічають, що батько валиться з ніг (Гончар, Тронка, 1963, 84); — Народ зголоднів, а ніхто не подбає, їсти ніхто не дасть… Як хочеш їсти — пий воду. — Один розкошує, а другий… (Коцюб., II, 1955, 45); Саме час подбати для дітей, щоб гордилися вони, пишалися б майбутнім своєї країни (Ле, Міжгір’я, 1953, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 736.