ПОДВІ́ЙНО. Присл. до подві́йний 4. У нас мама гостювала тижнів півтора, і за той час у нас в хаті подвійно людей було (Л. Укр., V, 1956, 110); Надходило Перше травня.. Воно мало бути для мене подвійно радісним: і святом весни, і днем закінчення школи (Минко, Моя Минківка, 1962, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 737.