ПОДЕ́ННО. Присл. до поде́нний 1, 2. Питаємо [ми з Прокопом у хазяйки], чи буде її рада на те, щоб ми поденно за хату їй сплачували (Вовчок, І, 1955, 139); Кожен лічить свої заробітки, поденно і за місяць (Кучер, Трудна любов, 1960, 5); Робив [Прокіп] поденно по мужиках (Головко, І, 1957, 201); Федь від непам’ятних часів працював у діда поденно. Він орав, сіяв, молотив (Гжицький, У світ.., 1960, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 739.