ПОДНЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. Днювати якийсь час. — Довелося нам поднювати тоді в полі! (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 750.