ПОДОБРІ́ТИ, і́ю, і́єш. Док. до добрі́ти. — Хоч сьогодні єгомость [священик] злі, то завтра подобріють (Март., Тв., 1954, 172); — Не знаю, чи подобріє пан до нас, але задуматись задумається (Стельмах, І, 1962, 358).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 751.