ПОДОБРІ́ШАТИ, аю, аєш, док.
1. Док. до добрі́шати. Онисія Степанівна, зачувши гостинця, трошки пом’якішала [пом’якшала], подобрішала й спустила голос нижче на цілу октаву (Н.-Лев., III, 1956, 170); Очі Свирида Яковлевича подобрішали, риси на обличчі стали лагідніші (Стельмах, II, 1962, 377).
2. рідко. Стати кращим; поліпшати (про предмети). Швидко дорога подобрішала; я йшов повз великий артільний сад, який.. захищав землю від піщаних віхол (Вол., Дні.., 1958, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 751.