ПОДОВГУВА́ТИЙ, а, е, рідко. Те саме, що довга́стий. Подовгуватий вершок каменя був зубчатий і полупаний (Фр., VIII, 1952, 226).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 751.