ПОДРА́ЗНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до подразни́ти. Поминаємо докори з боку людей, подразнених у своїй амбіції тим, що ми відкинули їх власні вірші (Фр., XVI, 1955, 333); // у знач. прикм. Подразнена Сучиха скочила, мов опарена, до сіней (Ков., Тв., 1958, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 756.