ПОДРУ́ЖНИЦЯ, і, ж., розм. Те саме, що по́друга. Була в удови дочка Маруся, наша подружниця, — теж однолітка з нами, — і добра, і люба, не сказати яка (Вовчок, І, 1955, 185); * Образно. Другий сокіл, що падав каменем за підбитою подружницею життя, ..сильно дзьобнув обозного в лисину (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 759.