ПОДІ́ЛЬЧИВІСТЬ, вості, ж., розм. Властивість за знач. поді́льчивий. Природжене людині чуття подільчивості, притуплюване століттями страхом загибелі в боротьбі за існування, пробуджується в ході змагання, в умовах суспільної праці і розподілу суспільного продукту (Літ. Укр., 5.ХІІ 1968, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 748.