ПОДІЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПОДІЛИ́ТИСЯ, ділю́ся, ді́лишся, док.
1. Розпадатися, роз’єднуватися на частини. Та горенько — нужда: іноді приходиться одно носити, поки воно на ній і поділиться, обпаде, — а перемінити нічим (Мирний, IV, 1955, 33); // Втрачати цілість унаслідок розподілу. Чи може так бути, як йому уявилося? Що земля поділяється на шматочки, що людей усе більшає, а землі не прибуває (Коцюб., І, 1955, 118); // Давати відгалуження; розгалужуватися. Через напівпустиню, поділяючись на кілька рукавів, несе свої води у Каспійське море Волга (Фіз. геогр.., 6, 1957, 42); // Розпадатися на групи, угруповання і т. ін. Товариство поділилось на групи, зайняті живою розмовою (Фр., VI, 1951, 208); Село різко поділилося на два табори: одні — за революцію.., другі не хотіли революції (Вільде, Сестри.., 1958, 33); // Не збігатися, виявляти різницю, розходитися в чому-небудь. Голоси поділилися. Старша генерація опришків перейшла на сторону Юрчика рішуче й твердо; молодша ніби трималася Марусяка (Хотк., II, 1966, 228); Голоси поділилися майже нарівно: на сім голосів тільки й переважили ті, що були «за» (Головко, II, 1957, 522); // Виділятися в певні категорії, розряди на підставі якихось ознак. Залежно від часу достигання сорти груш поділяються на літні, осінні й зимові (Колг. енц., І, 1956, 312); Усі речовини в природі поділяються на неорганічні і органічні (Наука.., 3, 1957, 23); // тільки недок. Бути розділеним на частини. Для приймання виборчих бюлетенів і підрахунку голосів територія міст і районів, що входять до виборчих округ.., поділяється на виборчі дільниці (Полож. про вибори.., 1946, 6).
2. тільки док., чим і без додатка. Поділити що-небудь між собою (між присутніми). Всі троє примостились десь під парканом і поділились ласощами (Коцюб., І, 1955, 132); // Здійснити поділ майна. От раз дурень і пита своїх братів: — А що, братики, чи будемо ми коли ділитись, чи ні? — Чом не поділитись! — одказують розумні брати (Стор., І, 1957, 43).
3. чим, з ким і без додатка. Віддавати кому-небудь частину чогось свого; спільно користуватися чим-небудь. Векла з дочкою не мали ні у чім нужди: Петро їм помагав і усім поділявся (Кв.-Осн., II, 1956, 468); [Галя:] І книжками поділяємося. Треба кому, а мені не треба — чому ж не дати? (Мирний, V, 1955, 135); — Я бачу, ви все ще той сам Нестор з гір, що був і дитиною, любив самоту й не любив поділятися (Коб., III, 1956, 92); Лучче з добрим найти, як з кепським поділитися (Номис, 1864, № 7290); Розщедривсь [Еней].., Хотів посліднім поділитись (Котл., І, 1952, 167); — А от коли маєш щось перекусити та поділишся зі мною, не відмовлюся і буду дуже вдячний (Тют., Вир, 1964, 54).
4. перен. Розповідати що-небудь, повідомляти про щось, обмінюватися думками, враженнями, переживаннями і т. ін. Спогадами своїми Микита не любив поділятись ні з ким (Л. Янов., І, 1959, 303); Вони обмірковували свої справи; поділялися думками, хто куди думає поїхати по школі (Вас., І, 1959, 181); Коли привозили пошту, а о. Василя не було вдома, Раїса перша перечитувала новинки й нетерпляче чекала о. Василя, щоб поділитись з ним тими новинками (Коцюб., І, 1955, 321); Вагон уже знову, як вулик, загув, загомонів, всюди точились розмови, кожному хотілося поділитися щойно пережитими враженнями (Гончар, II, 1959, 173); // Звірятися кому-небудь. Самотою ходжу я.., З горем в серці, нестерпно важким… Всі знайомі минають, ідуть — Поділитися горем ні з ким (Фр., X, 1954, 26); Він глянув винуватими очима на матір, але вона не помітила ні погляду його, ні бажання поділитись найінтимнішим, що було в нього на душі (Шиян, Баланда, 1957, 181).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 747.