ПОЕТИЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поетизува́ти 1. Побоювання, що місто, наступ індустрії знівелюють поетизовану ними селянську старовину — цей настрій у 20-х роках був поширений серед багатьох поетів Росії та України (Рад. літ-во, 12, 1968, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 765.