ПОЖЕ́ЖНИК, а, ч. Працівник пожежної команди; пожарник, пожарний. Коло палаючого будинку пожежники (Ю. Янов., V, 1959, 169).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 773.