ПОЖЕМЧУЖИ́ТИ, жу́, жи́ш, док., перех., рідко. Покрити жемчугом, перлами. Я б твої крила позолотила, Я б твоє пір’я пожемчужила (Нар. лірика, 1956, 282).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 773.