ПОЖЕНИ́ТИСЯ, же́нимося, же́нитеся, док.
1. Вступити в шлюб (про пару — чоловіка й жінку). — Подобалася йому Марина, а він Марині, ну й поженяться (Мирний, III, 1954, 250); Берг твердо пообіцяла йому, що поженяться вони в найближчий час (Собко, Зор. крила, 1950, 222).
2. Оженитися (про всіх або багатьох парубків, чоловіків). Декотрі парубки поженились та дівки повиходили заміж… (Коцюб., І, 1955, 449); Минали роки, росли діти. Одні повиходили заміж, інші поженилися (Тют., Вир, 1964, 240).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 773.