ПОЖЕ́РТВУВАТИ, ую, уєш, перех. і неперех. Док. до же́ртвувати. — Пожертвуйте нам шматок землі і будинок, де вона [школа] могла б найти собі перший притулок (Тулуб, Людолови, І, 1957, 157); — Ради злості і своєї помсти він був ладен усім і усіма пожертвувати: він не вмів прощати і нікому не прощав (Н.-Лев., IV, 1956, 149); Любивши природу, життя і людей, усім він [Сакко] пожертвував, щиро віддав без остатку — заради любові до волі (Уп., Вірші.., 1957, 133); * Образно. І всю працю, і всі думи пожертвуймо вітчизні (Пісні та романси.., II, 1956, 172).
◊ Поже́ртвувати собо́ю (свої́м життя́м) — не пошкодувати свого життя чи благополуччя задля якої-небудь справи. ..усвідомлення необхідності пожертвувати своїм життям для блага своїх братів підносить дух солдатів і змушує їх зносити нечувані тяготи (Ленін, 41, 1974, 113); І кинувсь [один з друзів] на камінь згори головою: Пожертвував сміло для других собою (Граб., І, 1959, 510).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 773.