ПОЖИВЛІ́ННЯ, я, с., рідко. Те саме, що пожи́ва 1. Каміння Тут много, жаль тільки, що з нього ще нам Не робить ніхто поживління (Фр., XI, 1952 416).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 774.