ПОЖИЛИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до пожиле́ць. Ганя не в жарт зацікавилася роботою своєї пожилиці-інженерки (Минко, Ясні зорі, 1951, 158).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 775.