ПОЗАВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. неперех. Змінити напрямок руху, зробити поворот (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). Машини позавертали за ріг; Діти позавертали до клубу.
2. перех. Спрямувати рух кого-, чого-небудь в інший бік, назад і т. ін., повернути всіх або багатьох, усе або багато чогось. Позавертати підводи назад; // Повернути, зігнати до табуна, череди (корів, овець і т. ін.), не дати їм відійти за межі пасовиська тощо. — А куди ви? — підвівши голову, питає дід. — Підіть, лишень овець позавертайте! (Мирний, II, 1954, 57).
3. перех. Загнувши, підняти, зсунути все або багато чого-небудь, у багатьох місцях. Буря вулики на пасіці поперекидала, яблука позбивала, покрівлі позавертала (Горд., Дівчина.., 1954, 235).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 782.