ПОЗАВЧО́РА, присл. У день, який передує вчорашньому; напередодні вчорашнього дня, два дні тому. Рушили [заробітчани], і марево знову задрижало попереду, як учора, як позавчора (Гончар, Таврія, 1952, 31); // У недалекому минулому, не дуже давно, донедавна. Що за допусти господні? — Позавчора — кріпаки; Вчора — вільні, а сьогодні — Хоч під вікна по шматки! (Граб., І, 1959, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 783.