ПОЗАВІ́ЮВАТИ, ює, док., перех. Завіяти (у 3 знач.) всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях; // безос. Заєць останнім часом мало їв, бо все позавіювало [снігом] (Гуц., З горіха.., 1967, 197).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 782.