ПОЗАДА́ВНІЙ, я, є: З позада́внього-да́вна, розм. — з незапам’ятних часів, з давніх-давен. Живі картини з позадавнього-давна виступали в хлоп’ячій голові (Мирний, І, 1949, 211).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 785.