ПОЗАКИ́ДАНИЙ 1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позакида́ти 1. — Не їдь, милий, горою ні низом, Бо позакидана Доріженька хмизом! (Укр.. лір. пісні, 1958, 346).
ПОЗАКИ́ДАНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позакида́ти2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 787.