ПОЗАКЛЯКА́ТИ, а́ємо, а́єте, док. Заклякнути (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох). Позаклякали коні на припонах по шию у воді (Довж., Зач. Десна, 1957, 485); Пальці позаклякали; * Образно. Коло порога, мов хмурі вартові, позаклякали тіні (Кол., Терен.., 1959, 308).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 788.