ПОЗАКО́ЧУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позако́чувати; // у знач. прикм. Цей закуток.. видавався їй особливо мальовничим. Його колоритність доповнювали дівчата з позакочуваними рукавами та підтиканими спідницями (Вільде, Сестри.., 1958, 517).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 789.