ПОЗАЛИША́ТИСЯ, а́ється, а́ємося, а́єтеся, док.
1. Залишитися (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). Дівчата позалишалися на своїх місцях.
2. Не змінити свого стану, не змінитися (про всіх або багатьох).
3. Зберегтися, уціліти, не зникнути (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох). Починається чудова осінь.. На грядках часом іще позалишались баклажани, великі, червоні, аж горять (Мик., II, 1957, 128); Як оглашенна, фрау кидалася від шафи до шафи, тягла звідтіль усе, що там позалишалося з одягу, зривала з вікон гардини, зі стін — килими (Грим., Кавалер.., 1955, 328); Сонце виснажилося за літо, і настала на землі така зима, що повимерзали в людей садки, і самі вони ледве живі позалишались (Вишня, І, 1956, 202).
4. Залишитися без кого-, чого-небудь, втратити когось, щось (про всіх або багатьох).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 790.