ПОЗАЛЯГА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док. Залягти (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь; у багатьох місцях). Позалягали [повстанці] за старі дуби, за білокорі берези, і виблискують огнем (Ірчан, II, 1958, 80); * Образно. Уже смеркало. На горбах піщаних Глибокі зморшки тьми позалягали (Вирган, В розп. літа, 1959, 245).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 791.