ПОЗАЛІ́ПЛЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позалі́плювати. Обдертий [дім], ..поодинокі шиби вікон позаліплювані папером (Коб., І, 1956, 405); Тисячами шибок, позаліплюваних навхрест паперовими стрічками, дивилося непорушне місто на розтривожений людський мурашник (Гончар, IV, 1960, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 791.