ПОЗАМУРО́ВУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Замурувати все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. Де були вікна, — позамуровував (Сл. Гр.); // перен. Покрити льодом, інеєм шибки, вікна і т. ін. Мороз малі віконця позамуровував (Мирний, І, 1949, 162); // безос. Тепло аж проситься в душу — тим щиріше, що вікна геть позамуровувало (Свидн., Люборацькі, 1955, 176).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 792.