ПОЗАМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Замітити все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. — Скажіть, мені, паничі, — ви люди вчені, — як то можна розумом збагнуть так багацько наук? І все те позамічати напам’ять (Н.-Лев., І, 1956, 359). .
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 792.