ПОЗАПАДА́ТИ, а́є, док.
1. Запасти, опуститися (про все або багато чого-небудь; у багатьох місцях). Позападали могили.
2. Запасти, ввалитися (про очі, щоки, боки і т. ін.). Очища [у Харона] в лоб позападали (Котл., І, 1952, 130); Щоки його [Кавуна] позападали, рум’янець зник, ніс загострився (Н.-Лев., II, 1956, 211); У корів позападали боки (Кучер, Прощай.., 1957, 174).
3. Провалитися, заглибитися кудись (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох). Стіни [хатини] покривились і позападали в землю (Фр., VIII, 1952, 342).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 793.