ПОЗАПАРТІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Який існує поза партією, не пов’язаний з нею, не виражає інтересів якої-небудь партії. Позапартійна фракція.
2. Який не має відношення до партії. [Горицвіт:] Ти вибач, Петю, що я з позапартійними справами… (Корн., II, 1955, 307); // Який не є членом партії; безпартійний. — Комуністи, вперед, за мною. — І за ним пішли всі. П’ятеро комуністів, чотири комсомольці і двадцять шість позапартійних бійців (Рибак, Час.., 1960, 769).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 793.