ПОЗАПЕЧА́ТУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Запечатати все або багато чого-небудь. Справник.. позапечатував [комори], і приказав голові.., щоб ніхто не розпечатав (Кв.-Осн., II, 1956, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 793.