ПОЗАПИ́СУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позапи́сувати. — От подивись, які чудові пісні українського народу позаписувані оце недавно (Н.-Лев., І, 1956, 403); // позапи́сувано, безос. присудк. сл. Тільки зупинився [Захар] в другій кімнаті біля високих диктових таблиць, на яких було позаписувано якісь безсистемні слова (Кучер, Трудна любов, 1960, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 794.