ПОЗАПРОВА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Запровадити, ввести що-небудь у багатьох місцях.
2. Відправити, відвести куди-небудь усіх або багатьох; // Покласти кудись усе або багато чого-небудь. Куди всі ножі позапроваджував? Ні одного не знайду (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 795.