ПОЗАПІКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Запекти все або багато чого-небудь, у багатьох місцях. — Ей! Вони золото в хліб позапікали! (Гончар, II, 1959, 73).
2. діал. Запалити (люльки) (про всіх або багатьох). Широко розсілися [селяни] в коршмі [корчмі] на лавці, випили по півкватирці, люльки позапікали (Фр., VIII, 1952, 341).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 794.