ПОЗАСТАВЛЯ́ТИ 1, я́ю, я́єш, док., перех. Зайняти чимсь усе або багато чого-небудь. Позаставляти столи стравами.
ПОЗАСТАВЛЯ́ТИ2, я́ю, я́єш, док., перех. Віддати в заставу все або багато чого-небудь. [Шаповал:] Коли б було знаття, що земля так раптом піде вгору, голови і тельбухи треба було позаставлять та купить (Кроп., IV, 1955, 232); Яка була одежинка, всю позаставляв шинкареві (Сл. Гр.).
ПОЗАСТАВЛЯ́ТИ3, я́ю, я́єш, док., перех., з інфін., рідше з спол. щоб, аби, розм. Примусити всіх або багатьох. Позаставляв робити діло.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 798.