ПОЗАТИ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позатика́ти. Стіни [хатки] попрогнивали.., вікна побиті, ганчірками позатикані (Мирний, І, 1949, 234); Холоші були позатикані в халяви (Н.-Лев., II, 1956, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 799.