ПОЗАТИХА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док. Затихнути (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь; у багатьох місцях). Вони поважно порозсідалися у м’яких кріслах, позатихали (Кол., Терен.., 1959, 357); Полягають [наймички] потім на купи свого лахміття, і позатихає хихотіння з-під верет, і зморить сон (Хотк., II, 1966, 133); Все навколо вже позатихало (Турч., Зорі.., 1950, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 799.