ПОЗАТУ́ЛЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позату́ляти. Вікна були позатуляні матками (Головко, II, 1957, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 800.