ПОЗАУРО́ЧНИЙ, а, е.
1. у сполуч. з сл. час. Вільний від звичайної роботи, служби, уроків і т. ін. (про час). Іван Іванович вважався непоганим плановиком, але хто-хто, а підлеглі знали — за всю свою довголітню працю якщо він і спланував щось путнє і реальне, то це хіба що моторного човна «Світлану», стуленого в позаурочний час (Збан., Курил. о-ви, 1963, 41); Партійні організації, педагогічні колективи прагнуть до того, щоб школа взяла на себе піклування про учнів і в позаурочний час (Ком. Укр., 9, 1964, 76).
2. у сполуч. з сл. праця, робота і т. ін. Виконуваний у вільний від звичайної роботи, служби і т. ін. час. Хлопці старанно кували граблі, сапи, сокири… Відразу ж категорично відмовилися брати за цю позаурочну працю якусь платню (Ле, В снопі.., 1960, 149).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 800.