ПОЗАШКІЛЬНИ́Й, а́, е́. Не пов’язаний із школою, який існує поза школою, поза навчанням у школі. Слід широко розгортати в школах і позашкільних закладах різноманітні наукові і технічні гуртки (Ком. Укр., 10, 1959, 39); // Який проходить, здійснюється, відбувається не в шкільних умовах, не в школі; не пов’язаний з перебуванням, навчанням у школі, з шкільною програмою. Таємничий четвер, в який Дарка повинна ввійти глибше в позашкільне життя Стефи й Оріховської, має перед собою досить поганого попередника: середу (Вільде, Повнол. діти, 1960, 116); Кращі учителі велику увагу приділяють позашкільному читанню учнів (Літ. газ., 31.VIII, 1950, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 802.