ПОЗАШЛЮ́БНИЙ, а, е.
1. Який існує, відбувається, народжений і т. ін. поза шлюбом. В дні бурхливо прожитої молодості він найбільше боявся зганьбити себе позашлюбними дітьми (Стельмах, І, 1962, 398).
2. Не пов’язаний з паруванням. В позашлюбний період самців [тритонів] можна відрізнити від самок, порівнюючи відносну довжину кінцівок (Визначник земноводних.., 1955, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 802.