ПОЗБА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позба́вити. Справді, єдиній дочці такого батька, рано позбавленій материнського впливу, даремно було б доводити, що її «принципи» утопічні і не годяться в наші обставини (Л. Укр., III, 1952, 686); В’ялий, мов риба, позбавлена води, Сергій ішов з дому і такий самий і повертався (Епік, Тв., 1958, 241); Не існує гіршої муки для митця, ніж бути позбавленим змоги творити прекрасне… для щастя людей… (Тулуб, В степу.., 1964, 112); // Який не має чого-небудь. Та що вона знає? Може, це лише домисли, позбавлені фактичної основи? (Фр., VI, 1951, 256); Класові жаргони позбавлені будь-якої мовної самостійності (Нариси з діалектології.., 1955, 4).
Не позба́влений чого — який має, якому властиве що-небудь. Писарша тепер вбралась в нову шерстяну зелену сукню, ще й почепила на шию шість разків доброго товстого намиста.. Кольори були різкі, але не позбавлені ефекту (Н.-Лев., IV, 1956, 65); Дорошеві зробилося досадно, бо він спіймав себе на тому, що не позбавлений себелюбства (Тют., Вир, 1964, 162);
Позба́влений пра́ва громадя́нства див. громадя́нство.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 803.